Рік 41-ий, рік 45-ий ми зберігаєм в пам’яті свято


Рік 41-ий, рік 45-ий ми зберігаєм в пам’яті свято

У ці першотравневі дні людство збирається святкувати День Перемоги. Цей день було здобуто фронтовиками колишнього СРСР, та воєнне лихоліття  поглинуло на той час 80% населення земної кулі, то ж переможний день стосується  67-и держав, втягнутих у війну, які тепер з вдячністю віддають шану радянському воїну- визволителю від коричневої фашистської чуми. І хоч роки все глибше віддаляють нас від тих страшних подій кривавої війни, розв’язаної фашистами, нашому поколінню пощастило не тільки дізнатися про ті події з архівних документів та літератури, а й поспілкуватися з живими свідками минулої війни. Один з таких свідків – Онищенко Іван Омелянович, живе на Чернігівщині, він ветеран Другої Світової війни, воювати почав у лютому 1944 року сержантом на Другому українському фронті у 163-ій мотострілецькій  дивізії, визволяв  Румунію, Угорщину. Напередодні 71-ї річниці Великої Перемоги його запросили до читального залу Чернігівської обласної універсальної бібліотеки ім. В.Г. Короленка, де спогади ветерана  з великою увагою і шаною слухали  студенти Чернігівського інституту ім. Героїв Крут МАУП, Чернігівського базового медичного коледжу, Чернігівського обласного педагогічного ліцею для обдарованої сільської молоді. Розпочали зустріч хвилиною мовчання, вшановуючи  пам’ять тих, хто не повернувся з поля бою і загинув на фронтах Другої Світової війни. Шлях молодого сержанта Івана Онищенка прослався по землі Румунії та Угорщини, а 17 грудня 1944 року, за кілька місяців до переможного травня 1945 року на півдні Чехословаччини він був важко поранений в ногу і був направлений на лікування у військовий госпіталь, там і зустрів радісну звістку про Перемогу. Підлікувався, і згодом отримав направлення на службу у 42-Гвардійську дивізію м. Ніжина. Саме на тій службі йому довелось брати участь у засіданнях військового трибуналу, де засуджували за військові злочини фашистських прихвостнів - поліцаїв. Саме це і наштовхнуло Івана Омеляновича на думку вступити на навчання до Київського Державного університету ім Т.Г.Шевченка  на юридичний факультет ( зараз це Київський Національниий університет).  Одержавши вищу юридичну освіту у цьому навчальному закладі, Іван Омелянович продовжив боротьбу зі злочинцями плідно працюючи в органах прокуратури.

Учасники зустрічі щиро подякували  щиро подякувала ветерану за цікаву розповідь, яка ніби наблизила сторінки історії , і  змістовно відобразила події того часу.

Бібліотекарі запропонували молоді  запропонували молоді переглянути книжкові  виставки  під назвами: "Вічний вогонь нашої пам’яті", "Свідчення тих,хто вижив" та викладку літератури під назвою "Соціальний захист ветеранів, учасників бойових дій, дітей війни, військових". Студентів цікавило все, що стосувалось минулої війни, та особливо їх зацікавили   книжки про історію Чернігівщини в роки минулої війни: "Спалені села і селища Чернігівщини в 1941-1943 роках: злочин проти цивільного населення", "Ніхто не забутий, ніщо не забуте" (В.Д. Ольшанський), "Спогади-заповіт ветеранів", "Бабин Яр" (А. Кузнецов).

Регион: 
Чернигов и область
Рік 41-ий, рік 45-ий ми зберігаєм в пам’яті свято