Чернігівська пожежа: люди без певного місця проживання та небезпека суспільству від їхнього «бомжування»


Чернігівська пожежа:  люди без певного місця проживання та небезпека суспільству від їхнього «бомжування»

Безхатченки. «Бомжі». «Обірванці». А ще «покидьки», «відлюдьки»- якими тільки епітетами не називають в суспільстві тих, хто ще вчора працював за верстатами, на будовах, в сфері обслуговування та деінде, приносячи користь суспільству. А сьогодні вони не мають ані власної оселі, ані сімей, ні  постійної, ба навіть тимчасової роботи. Сьогодні ці люди скитаються по звалищах, або мешкають в покинутих, непристосованих будівлях, живуть на милостиню, на «щедрість» бачків для сміття, або ж стали крадіями та злодіями.  Доля обійшлася з ними жорстоко, бо певне – не змогли вони свого часу протистояти випробуванням, втративши роботу, за борги – житло, за постійну пиятику – власні сім’ї. Скільки в Чернігові таких безхатченків? Чи ведуть їх облік, чи вже й рукою махнули на це явище в Чернігові? Питання не з легких. Бо самі безхатченки не бажають, щоб ними опікувались, і втікають  при появі працівників поліції, тому й важко взяти їх всіх на облік. Але їх присутність у суспільстві таки може бути небезпечною. Для прикладу варто навести хоча б пожежу, що сталася у селищі Старий Білоус Чернігівського району.  Так, на початку минулого тижня  до оперативно-диспетчерської служби Управління ДСНС у Чернігівській області надійшов телефонний дзвінок про те, що в непридатній для житла будівлі трапилась пожежа, місцеві люди підозрюють в ній безхатченків, що юрмилися у цій будівлі. Коли служба порятунку прибула на місце пригоди – у вогні згорів майже весь будинок. Хоч як намагалися рятівники  двох відділень  2-ї державної пожежно-рятувальної частини з обласного центру вгамувати вогонь, та надто пізно прийшло повідомлення про пожежу. Однак, ні загиблих, ні навіть потерпілих на місці пригоди не було виявлено. Певне, втікли мешканці цього занедбаного притулку, як тільки побачили, що полум’я стало огортати будівлю. Місцеві поскаржилися, що від безхатченків немає спокою, бо десь вряди-годи зникла курка, а то і коза, припнута на лузі. Бояться мiсцевi навіть на час покинути подвір’я своїх будинків, аби їхні оселі не пограбували «непрохані гості». Втім, повернемось до безхатченків. Один з таких «відлюдьків» мешкав на крайній зупинці громадського транспорту у Чернігові. Заходила глибока осінь, і вже зранку почали «притискати» легенькі морозці. Добросердні чернігівці сповістили про «дикуна» в службу соцзахисту. Працівники служби надали прихисток безхатченку в лікарні – всю зиму його годували лікарняними харчами (бо був таки хворий), а на весну цьогорік запропонували роботу двірника – тут таки, при лікарні. Гадаєте, зрадів «обездолений» цій пропозиції? Та ледь потепліло – знову подався «бомжувати». То як боротися із цим явищем, коли людина сама собі не бажає добра? До речі, щодо нашого безхатченка. Цієї ж весни його тіло було знайдене на звалищі з явними ознаками  насильницької смерті.

Регион: 
Чернигов и область
Чернігівська пожежа:  люди без певного місця проживання та небезпека суспільству від їхнього «бомжування»