Сергій Домашенко – "Мрію стати полковником і навіть генералом"


Сергій Домашенко – "Мрію стати полковником і навіть генералом"

Напередодні професійного свята міліціонерів, яке вони відзначають 20 грудня, випала нагода поспілкуватися з експертом науково-дослідного експертно-криміналістичного центру при УМВС України в Чернігівській області Сергієм Домашенком. У правоохоронних органах двадцятитрирічний старший лейтенант служить півтора року, але вражень, прагнень, задумів у нього дуже багато. Крім того, що Сергій мріє про власну сім’ю, він ще й хоче стати полковником і навіть генералом. Плани, як кажуть, наполеонівські. Втім, за словами старшого лейтенанта Домашенка, якщо дуже чогось захотіти – вже половина справи зроблена.

– Я завжди знав, що працюватиму саме у міліції, – розповідає Сергій. – Адже мій батько також пов’язав своє життя з правоохоронними органами. Він був начальником сектору спеціального зв’язку, нині вже на пенсії… Із самого дитинства я мріяв, що як тільки виросту і вивчуся, обов’язково носитиму міліцейську форму з погонами, зброю та захищатиму усіх від кривдників і зла.

Закінчив Харківський національний університет внутрішніх справ, практика промайнула у рідному Чернігові в науково-дослідному експертно-криміналістичному центрі. Зарекомендував себе з кращого боку, і вже згодом його запросили працювати сюди експертом.
За словами Сергія Домашенка, обласна експертна група виїздить переважно на місця резонансних злочинів: крадіжки в особливо великих розмірах, жорстокі вбивства дітей, подвійні вбивства. Завдання експерта – бути серед перших на місці злочину і вилучити якомога більше слідової інформації. Наприклад, відбитки пальців рук, взуття, транспортного засобу, сліди злому…
 
– Суттєве значення має вид злочину. Якщо це злом, то насамперед я звертаю увагу на дверний отвір та сліди злому, що дає можливість дізнатися, яким знаряддям користувався злодій, – продовжує експерт. – Усе це у подальшому може стати головною зачіпкою у розкритті злочину та допомогти у пошукових діях оперуповноважених та слідчих. Але найважливіші сліди – відбитки пальців рук, адже вони неповторні і завдяки ним можна стовідсотково ідентифікувати людину. Також вилучаємо сліди біологічного походження – кров, волосся, слину… Неабияке значення мають і запахові сліди. Приміром, людина залишила на місці злочину рукавичку, в якій її рука спітніла. Разом із рукавичкою ми «консервуємо» і специфічний запах у спеціальну тару. У подальшому завдяки лабораторним дослідженням та розумному устаткуванню запаховий слід дає можливість перевірити, чи належить він підозрюваній особі.
Спільно з обласною експертною групою працюють не лише слідчі та оперуповноважені, а й кінолог зі своїм чотириногим улюбленцем. Правоохоронці виїздять у будь-яку точку області та у будь-яку годину доби. Найбільше у них роботи в Прилуках, Ніжині та Чернігові.
 
– Робочий день розпочинається о восьмій, а закінчується о вісімнадцятій, є й нічні зміни, викликають також на службу у вихідні та свята, – каже старший лейтенант. – Інколи заздрю своїм друзям – юристам чи менеджерам, адже у них набагато більше вільного часу. Але ніколи не шкодую, що став міліціонером. Роботу свою дуже люблю і нею пишаюся! Відверто кажучи, у перші місяці служби в міліції було важко. Хвилювався і навіть… боявся. Після насичених буднів – перед очима трупи у калюжах крові, обвуглені тіла після пожеж… Навіть доводилося виносити з будинку, повністю знищеного полум’ям, мертвих тримісячних немовлят. Передати, що тоді відчував, дуже важко. Страшно було брати до рук та пакувати рештки загиблих – кістки та черепи. Спочатку про все побачене і пережите розповідав мамі. Вона дуже за мене хвилювалася, але тепер цього не роблю. Нехай робота залишається роботою.
Сергій Домашенко розповів, що серед його одногрупників чимало хлопців познімали міліцейську форму, бо не витримали нелегких буднів у правоохоронних органах.
– Влітку, коли їздив відпочивати на море в Крим, зустрічався із Вітею Самобродом. Він по-доброму заздрив мені, що я працюю за покликанням серця і жалівся, що він так і не став справжнім міліціонером. Для нього служба була ніби якимось випробуванням, іспитом, який так і не склав, – згадує Сергій. – Можливо, Вітя знайде себе у іншій благородній професії? Час покаже. Втім, я дуже радію за своїх двох друзів – Івана Бердника та Власа Скатова. Хлопці працюють у Центральному апараті Міністерства внутрішніх справ України. І дуже цим задоволені. Я ж вважаю, що у міліції мають працювати найкращі з кращих!
Як зазначив експерт, із собою на виїзди він обов’язково бере криміналістичну валізу, яка, до речі, важить понад п’ять кілограмів, фото- і відеоапаратуру, спеціальні пристрої для освітлення. Окрім того, що Сергій вилучає сліди, він має ще й усе фіксувати. На місці злочину найтриваліше працював близько чотирьох годин.
– Дехто дивується, як одна людина усе це встигає виконувати, – каже Сергій. – Наприклад, сліди від шин я спочатку фотографую, а потім заливаю рідким гіпсом, який протягом тридцяти хвилин застигає і утворює такий собі відбиток… Інколи доводиться простежувати кожен сантиметр кімнати, а це все – час. У валізі є все потрібне для роботи: речовина для виявлення відбитків пальців рук, дактоплівки, гіпс, пластилін, пакувальний матеріал, паперові конверти для біологічних слідів, різні баночки, ультрафіолетові та звичайні ліхтарі.
Сергій Домашенко, крім того, що вилучає сліди, проводить ком’ютерно-технічні експертизи:
– У нас є дактобаза – дані слідів пальців рук, які належать 50-м тисячам осіб. Також неабияк у роботі допомагає кульогільзотека – база даних зброї, набоїв, гільз та куль. Хотілося, щоб у нас була ще й база відбитків шин. Завдяки їй міліція ще швидше б працювала!
Під час розмови з експертом дізналася, що він змалечку захоплюється різьбленням по дереву. Уроки трудового навчання у школі завжди для Сергія були найцікавішими. Хлопець часто посідав призові місця серед шкіл міста з виготовлення дерев’яних ложок, лопаток, підсвічників, інших виробів. З шостого класу відвідував художній гурток, де розвивав свої здібності й фантазію. Захоплювався спочатку геометричним різьбленням: виготовляв квад­ратики, трикутники, різні складні фігури. А потім перейшов на інші рівень і техніку. Сергій називає свої роботи об’ємними зображеннями у 3D форматі. А й справді, статуетки богатиря з булавою, дракона, качки, кобри здаються живими і ніби ось-ось закрякають чи зашиплять. На такі шедеври, по-іншому їх не назвеш, старший лейтенант витрачав від кількох тижнів до кількох місяців.
Що ж, побажаємо талановитому міліціонеру Сергію Домашенку виготовити ще багато гарних об’ємних зображень у 3D форматі і по-справжньому стати полковником і навіть генералом!
Лариса ГАЛЕТА
Вироби з дерева у 3D форматі
Регион: 
Чернигов и область
Сергій Домашенко – "Мрію стати полковником і навіть генералом"