Олег Обушний: «Треба думати про роботу, а не про кінець робочого дня»


Олег Обушний: «Треба думати про роботу, а не про кінець робочого дня»

Що б там не казав давньогрецький філософ Геракліт про неможливість двічі увійти в одну й ту ж саму річку, а в житті буває всяке. Скажімо, у квітні цього року на посаду директора Чернігівської дирекції Українського державного підприємства поштового зв'язку "Укрпошта" вдруге було призначено відому на Чернігівщині людину — Олега Обушного. Зазначимо, що це єдиний такий випадок в історії чернігівської пошти, принаймні за роки незалежності України!

13 липня минуло сто днів, як голова Чернігівської облдержадміністрації Валерій Куліч, чернігівський міський голова Олександр Соколов та директор з персоналу УДППЗ «Укрпошта» Олена Нікольська представили колективу нинішнього керівника. Про те, що вдалося зробити за ці дні, про проблеми ПОШТИ та перспективи її розвитку ми говоримо з Олегом Олексійовичем.

Олегу Олексійовичу, дозвольте привітати Вас на новому-старому місці! Адже Вам уже доводилося бути господарем цього кабінету...

— Так, із жовтня 2013-го до травня 2014-го. Але навіть за такий короткий період тоді вдалося зробити для чернігівських поштарів багато чого доброго. Могло б бути і більше, якби, на жаль, не сталася така собі чисто «політична ротація». Представникам однієї з відомих партій, вочевидь, не вистачало влади, і вони вирішили вчинити майже за ленінським принципом — прибрати до рук ще й «пошту, телефон, телеграф». У результаті такого «революційного наскоку» нашу пошту очолила людина, з якою не¬можливо було працювати. Досить сказати, що Чернігівська дирекція відразу ж почала купувати бензин для своїх потреб на дві гривні дорожче, аніж він коштував у роздрібній торгівлі! Я вже мовчу про оптові ціни. Тобто, думаю, метою було елементарне знищення підприємства.

— І яким Ви побачили стан справ, коли повернулися?

— Яким побачив... Сумним і невеселим, як то кажуть. Я прийшов 3 квітня, коли перший квартал цього року вже закінчився. Так ось, збитки підприємства за один лише цей квартал становили 2 мільйони 300 тисяч гривень! Щоб якось вийти хоча б «на нуль», мій попередник не придумав нічого кращого, як жорстко скорочувати листонош, аби не платити їм зарплат. Знайшов на кому вигадувати - на людях, які і без того отримували копійки! Ще трохи — і скоротили б усіх працівників на місцях, Або примусили б їх самих звільнитися, бо безпідставні догани роздавалися направо і наліво. Я одразу ж скасував майже 40 таких доган. А що таке поштові відділення без поштовиків? Порожні приміщення, які можна хіба що продати або віддати в оренду під магазини, забігайлівки чи навіть якісь бані-сауни. Можливо, заради цього все й затівалося. Тепер ось з ранку до пізньої ночі сиджу, думаю-гадаю, як виправити ситуацію...

—Ну і як, вдається?

— Якщо я скажу, що вже за тиждень чи місяць ми все одним махом поправимо, ви мені повірите? Звичайно ж важко. Та й те, що діється в країні з економікою, не сприяє миттєвому виходу на «передові рубежі». Та все ж таки робота вже більш-менш стабілізується. І світло е кінці тунелю хай ледь-ледь, але починає виднітися.

— Тоді я, з Вашого дозволу, перефразую своє попереднє запитання: і як Вам це вдається?

А жодних секретів тут і немає. Все давним-давно відоме: треба думати про роботу, а не про кінець робочого дня. Перш за все необхідно зберегти наш тритисячний унікальний колектив. Людей, без яких, як я вже казав, пошта — це ніщо. А за останній рік кількість листонош зменшилася майже на 100 осіб! Можете собі уявити, що це означає, якщо кожна з поштарок, як правило, обслуговує по кілька сіл? Тому .жодної з 1600 листонош, які сьогодні є в штаті, скорочено не буде! Вони потрібні, вони працюють з людьми безпосередньо, приносять прибуток під-приємству. А наше завдання як дирекції зробити все, щоб поштарям було комфортно і працювати, і відпочивати.


 

По-друге, покращуємо якість і збільшуємо асортимент поштових послуг. Найбільший відсоток доходів — 42,1% — дає виплата і доставка пенсій. Раніше багато пенсіонерів користувалися послугами банків, а сьогодні ви ж знаєте, що робиться, — майже 50 банків збанкрутіли. Навіть «Ощадбанк» який колись працював у половині сільрад області, нині залишив свої відділення де-не-де. Бо йому невигідно «розпорошуватися» на села, в яких залишилася лише сотня-друга жителів. А ось нам — навпаки. І пенсіонери переходять на послуги пошти, тому що це певна стабільність і люди знають, що свої гроші отримають вчасно і за будь-якої погоди. Адже ми не закрили і не збираємося закривати жодного з наших 565 поштових відділень. Хоча серед них є і збиткові, особливо в маленьких селах. Але ми йдемо назустріч людям, які прямо кажуть, що пошта для них — це життя і з її закриттям село можна вважати остаточно померлим.

Ну і, звичайно ж, залишаються наші традиційні послуги, зокрема прийом платежів (13,2%), продаж знаків поштової оплати та письмо¬ва кореспонденція (12,5%), торгівля і доставка товарів (8,5%). На жаль, у квітні-травні кількість покупок через пошту дещо зменшилася, проте це поправно. Раніше як було; що Генеральна дирекція пошті давала, те ми й продавали. А зараз можемо самі вибирати потрібні людям товари, впливати на їхні якість і ціну. Результати вже є; якщо у січні цього року загальна виручка за все про все склала 7 мільйонів 900 тисяч гривень, то у червні вже 9 мільйонів.

— Олегу Олексійовичу, Ви нічого не сказали про передплату періодичних видань. Чому? Невже все так трагічно?

— Не сказав, бо знаю, що ви й так про це обов'язково запитаєте (сміється. — Авт.}. Щодо трагічно чи ні... Трагічного нічого немає, хоча, звичайно, певний спад спостерігається. Станом на 1 липня тобто на друге півріччя 2015 року, передплачено 517 тисяч примірників газет і журналів проти мину порічних 585 тисяч. Головна причина, чому друковані ЗМІ втрачають свої позиції, — катастрофічне зменшення кількості населення на Чернігівщині. Адже у нас кожного року помирає до 25 тисяч людей, тоді як народжується 8 тисяч. Ще тисячі людей виїздять в інші регіони або за кордон у пошуках кращої долі. Ось це справді жах!
Крім того, пресі важко конкурувати з телебаченням та Інтернетом, особливо в містах. Врахуйте ще й економічний стан у країні, коли гривня здешевіла мало не втричі, а зарплати і пенсії заморожено. Тобто потенційні передплатники сьогодні стоять перед вибором; або хліб, або газета. Проте я можу вам сказати, що наші громадяни чигати люблять і знаходять вихід навіть у цій скрутній ситуації. Наприклад, передплачують улюблені видання у складчину. До речі, серед чернігівських видань за кількістю передплатників традиційно на першому місці «Гарт», Попри всі негаразди, я переконаний, що на 1 січня 2016 року ми повернемося до рівня передплати, як мінімум, у 580 тисяч .примірників.

— Гривня дешевшає, а ось ціни на поштові послуги час від часу підвищуються. Передплатники «Гарту» телефонують до редакції, просять нас пояснити, чому це так. Адже «Укрпошта»— державне підприємство, яке отримує часткову компенсацію з держбюджету...

Реально ніякого державного фінансування ми майже не маємо. Що самі заробили, на те й живемо. Якщо цього року Генеральна дирекція виділить із фонду розвитку підприємства кошти на переобладнання системи опалення поштових відділень, це вже слава Богові...

— А що не так з опаленням?

— Те саме, що й по всій Україні. Але якщо хтось отримує компенсації і пільги за витрати на тепло, то державні підприємства, у тому числі й пошта, такої підтримки позбавлені. Ось ви, мабуть, бували в районних центрах Чернігівської області, бачили тамтешні поштові приміщення?

— Не заперечую, бував і бачив...

— І як вони вам?

— Бетон і скло...

— Отож-бо й воно... Приміщення величезні, деякі по 800 квадратних метрів, будувалися ще за часів Радянського Союзу, коли ніхто не зважав на кількість тепла, яке вони споживатимуть. А тепер взимку там елементарно холодно. І для мене, як для керівника, вибачте, що повторююся, головне — люди. Працівники нашої системи трудяться задля блага клієнтів. А Чернігівська дирекція, в свою чергу, має турбуватися про своїх поштарів. Сьогодні нам потрібно від одного до двох мільйонів гривень на переобладнання опалювальної системи у приміщеннях. Будемо переходити на альтернативне паливо. В менших приміщеннях будемо ставити електричне опалення, у великих — твердопаливні котли. Зараз ми над цим працюємо. Тому що нас дуже хвилює це питання. Першочергове завдання — увійти в зиму підготовленими. І я сподіваюся, що в районних поштових відділеннях Новгорода-Сїверського, Холмів, Щорса, Семенівки, Борзни, Ічні, Малої Дівиці, Козельця, Варви і Прилук, де нами заплановано переобладнання, нинішньої зими буде тепло.

— І останнє запитання, Олегу Олексійовичу... Тобто останнє на сьогодні. Навіщо Вам усе це? Адже можна жити спокійно, без усіх цих клопотів...

— До речі, я ще й депутат Чернігівської обласної ради. Так що головного болю, справді, вистачає. Але... Знаєте, час так швидко плине. І часто себе запитуєш: для чого ти живеш? Хочеться впливати на ситуацію в державі, але впливати позитивно. Тому що зараз, на жаль, повилазила ота вся чорнота —на екрани телевізорів, у ЗМІ, яка несе тільки хаос. А я — за конструктивний розвиток. Якщо критикуєш, треба спочатку допомогти. Запропонувати щось своє. Бо інакше ми не побудуємо держави. А розвалити можна все і дуже легко. Забити вікна дошками і сказати; все, до побачення! Таке не для мене. Тому я завжди обираю шлях будівництва!

— Дякую Вам за розмову!

Олег Яновський
 

Регион: 
Чернигов и область
Олег Обушний: «Треба думати про роботу, а не про кінець робочого дня»
Олег Обушний: «Треба думати про роботу, а не про кінець робочого дня»