Кейко Мацуї: Україна для мене вже рідна!


Кейко Мацуї: Україна для мене вже рідна!

Одна з найвідоміших джазових піаністок та композиторів сучасності — Кейко Мацуї — повернулася з концертом до Чернігова. Цього разу виступала без музикантів — тільки вона та рояль.

До речі, інструмент, на якому грала зірка — чернігівський. Його кілька годин налаштовували одразу двоє кращих спеціалістів. І хоча сама Кейко, посміхаючись, зазначила: «У кожного рояля, як і в людини, різний характер. До цього старенького мені довелося бути доброю», та слухачі ніяких огріхів старого рояля не почули, адже, здавалося, музика ллється на клавіші прямо з пальців цієї мініатюрної жінки.

Японський музикант віталася із залом українською: «Вітаю!» — і додала російською: «Спасибо, что пришли!» Решту концерту із задоволенням розповідала історію створення кожної композиції вже англійською. А після автограф-сесії та фотографування з шанувальниками дала ексклюзивне інтерв’ю «Відомостям».

«Написання музики — містичний процес»

— Що вас надихає на творчість?

— Часто я отримую натхнення від природи: від океану, місяця, зіркового неба. А іноді я просто думаю про життя, і мої думки впливають на музику. Тому моя музика — ніби дзеркало. Граючи кожну пісню, я можу згадати про все, що думала, коли її писала. Написання музики для мене — дуже містичний процес. Я ні про що не думаю, просто сиджу над клавішами і чекаю послання з небес. Потім опускаю руки на інструмент… Коли у мене з’явилися доньки, я стала більше думати про майбутнє Всесвіту, про їхнє майбутнє. І ці думки мене надихають. А якось моя молодша донька, їй тоді було всього два роки, сказала мені: «Мамо, я люблю тебе назавжди-назавжди». Я дуже хотіла запам’ятати цей момент і написала пісню, що так і називається «Forever-forever» («Назавжди-назавжди»). 

— Ви завжди така гарна й так молодо виглядаєте (Кейко 51 рік. — Авт.)! Чи є якісь секрети краси від Кейко Мацуї?

— Я подорожую зі своєю музикою, графіки іноді дуже напружені. Але на своїх концертах я бачу щасливі обличчя глядачів та заряджаюся від них енергією. Ось так, думаю, мені і вдається тримати себе у формі.

«В Україні навчилася пити горілку»

— Окрім музики, чим ще вам подобається займатися?

— Якщо я не на гастролях і в Японії, мені подобається готувати. Тож я йду до рибного ринку або магазину та обираю продукти й готую щось — пасту чи японські суші. Мені це дуже подобається. А ще я люблю їздити на велосипеді. Тож коли я вдома в Токіо, катаюся в парку. Особливо це прекрасно у час цвітіння сакури.

— Як виглядає ваш звичайний день, якщо ви не на гастролях?

— Коли не треба їхати на виступ, мій день починається пізніше. Я п’ю каву, іду до кафе чи булочної. Я насправді дуже люблю смачно поїсти. Якщо є вільний час, я проводжу його в парку або насолоджуюся розмовами зі своїми дівчатками. У мене є дві собаки та кіт, тож за ними теж треба доглядати. А пізно вночі я сідаю за комп’ютер. І вже за північ починаю працювати — аж до п’ятої ранку.

— Ви сказали, що любите їсти. Щось з української кухні вам подобається?

— Коли я почала гастролювати Україною, навчилася пити горілку, а ще полюбила ваш борщ. Я не п’ю багато. Але коли у нас був тур у лютому, коли на дворі було -28º, то я зрозуміла, що горілка дуже допомагає за вашої погоди.

«Ваші молитви допомагають Японії відновлюватися»

— Зараз ви в основному мешкаєте в Америці. Де ви відчуваєте себе вдома — у США чи в Японії?

— Важко сказати. Все-таки в Японії. Там я народилася та виросла. У мене багато спогадів звідти. Але вдома в США я можу чудово розслабитися. Час біжить там набагато повільніше, ніж у Японії. Кожного разу, приїжджаючи до Америки, я відчуваю, що повернулася додому. Насправді Україна для мене теж вже рідна. Я провела тут багато днів. Одного разу навіть знімала на кілька тижнів квартиру в Києві. Тож справді відчувала, що тут живу. Тут я теж відчуваю, що повернулася до рідного краю після довгої подорожі.

— Як відновлюється Японія після землетрусу минулого березня?

— Я прилетіла в Токіо одразу після трагедії минулого року. Це було жахливо. Але я отримала чимало листів з молитвами та словами підтримки від своїх фанатів, у тому числі й з України та Росії. Японія ще й досі відновлюється після тих страшних подій, але ваші молитви дуже нам допомагають. Дякую всім, кого наше горе не залишило байдужим.

«Не ображаюся 

на росіян, що вкрали мою пісню»

— Як ви ставитеся до того, що російський гурт Т9 використав вашу мелодію «Tears of the ocean» («Сльози океану») для своєї пісні «Ода нашей любви»?

— Років сім тому моя фанатка з України написала мені, що цей гурт вкрав мою пісню. Вона казала, що я маю з цим розібратися. Але я була рада, що пісня стала популярною. Написала я її ще років 15 тому. Я знала, що гратиму її на своєму концерті, й люди знатимуть, що це моя композиція. Потім під час туру Росією та Україною почула, як моя пісня лунає з радіо та телефонів у людей. А організатори концертів завжди просили саме цю композицію, адже вже з перших нот вона викликала неймовірний захват в аудиторії. Здається, ця російська група, нарешті, зв’язалася з моїм менеджером тільки близько року тому.

— Що ви побажаєте своїм чернігівським прихильникам?

— Музика нас об’єднує. Кожного разу на концерті я відчуваю себе щасливицею, адже так багато людей приходять, щоб розділити зі мною цей час. У мене є пісня «Deep Blue» («Темно-синій»), на яку мене надихнув океан. Океан об’єднує всі континенти світу. Я сподіваюся, так само об’єднує і моя музика. Я бажаю вам усього найкращого! Сподіваюся, ми ще зустрінемося на концертах та знову відчуватимемо цю гармонію!

vid.cn.ua

Регион: 
Чернигов и область
Кейко Мацуї: Україна для мене вже рідна!
Кейко Мацуї: Україна для мене вже рідна!