Ексклюзивне інтерв’ю з чемпіоном Олімпіади-2012 Олександром Усиком


Ексклюзивне інтерв’ю з чемпіоном Олімпіади-2012 Олександром Усиком

Наш талановитий земляк Олександр Усик за роки виступів у любительському боксі досяг чимало. Він чемпіон світу, Європи, України. В його колекції не було тільки олімпійської нагороди. Тепер і ця вершина підкорена. На ХХХ-й літній Олімпіаді в Лондоні він завоював золоту медаль у ваговій категорії до 91 кілограма. Після того, як чемпіон повернувся додому, зв’язався з ним по мобільному телефону. Привітання з перемогою Олександр сприйняв привітно, відповідав на запитання щиро, інколи з гумором, без будь-якої бравади.

– За твоїми поєдинками на рингу лондонської арени «Ексель» із хвилюванням спостерігали на телеекранах і чернігівці, особливо в Риботині Коропського району, де минули твої дитячі роки. Напевно, нелегко здобувати перемоги?
– Пропустивши, як чемпіон світу, перше коло без бою, розпочав одразу із чвертьфіналу. Суперник відчув мою невпевненість і у першому раунді намагався пробити мої захисні редути. Я ж шукав шпаринки, щоб нанести йому результативні удари. Під кінець поєдинку в мене краще виходило, а тому у жорсткому протистоянні здолав екс-чемпіона світу з Росії, чеченця Артура Бетербієва, – 17:13 за ударами.
У півфінальному поєдинку побив болгарина Тервела Пулєва – 21:5.
За золоту медаль довелося сперечатися з італійцем Клементе Руссо – срібним призером Пекіна-2008. Чотири роки тому він узяв наді мною гору в олімпійському чвертьфіналі з рахунком 7:3. І нині досвідчений італієць примусив неабияк похвилюватися, робив усе для перемоги, однак я продемонстрував хороший бокс і переміг – 14:11.
– Чи можна сказати, що у фіналі ти виконав настанову тренера?
– На розминці мій тренер Анатолій Ломаченко сказав: «Не женись за медаллю, покажи красивий бокс. Бийся так, щоб глядачам сподобалося. Якщо зробиш це, то судді гідно оцінять, і нагорода буде твоя». А ще дочка Єлизавета, якій два з половиною рочки, попросила мене, щоб я привіз їй «золото». Я дуже радий, що виконав її прохання.
– Після того, як суддя переможно підняв твою руку, ну, й утяв ти запальний танець! І після переможного у Баку чемпіонату світу танцював також до нестями?
– Тоді у столиці Азербайджану я імпровізував, а в Лондоні свідомо виконав національний український танець – гопак із бойовими елементами. Я в дитинстві займався народними танцями. А ще від радості тоді пробіг із українським прапором по залу.


– Що у тебе з Денисом Берінчиком за зачіски?
– Зачіска «оселедець» – данина козацькому духу, силі, сміливості. Для себе вирішив давно: якщо отримаю ліцензію на Олімпіаду, то поїду в Лондон із зачіскою наших предків – козаків, справжніх воїнів, яких боялися у всьому світі, і чуби потрібні були їм, щоб у бою відрізняти свого бійця від бусурманської голови. І це мені допомогло перемогти.
– Ти проявив себе патріотом, коли піднімали український прапор і лунав Гімн України на честь твоєї перемоги.
– Це було незабутнє видовище. Глядачі скандували: «Україна, Україна!». Хіба міг я стриматися? У такт мелодії голосно співав Гімн України. Та й багато хто у залі з діаспори, нашої делегації підспівував. А після закінчення дружно проскандували: «Слава Україні!». І у відповідь: «Героям слава!». Так було приємно!
– Яку роль у твоєму житті відіграє релігія?
– В Бога я вірю з дитинства. І це мені допомагає. Коли був маленьким, то часто хворів. Але віра допомогла мені стати сильним. Перед кожним поєдинком у Лондоні я читав молитву, хрестився і тільки тоді йшов у бій. Я збираю ікони, хрестики, у мене вже пристойна колекція.
– В останній день Олімпіади, ти, як капітан команди, прийшов підтримати Василя Ломаченка...
– І не тільки як капітан. З ним я пройшов вогонь і воду. Він мій кум. Коли Василь бився на рингу, я готовий був віддати все, щоб допомогти йому.
– Є у тебе рецепт того, як стати кращим?
– Мені дуже подобається сентенція: немає болі – немає і результату. Якщо під час тренування сачкуєш, то у такого спортсмена нічого не вийде. Для результату потрібно не жаліти своє тіло, а після тренування посміхатися. Тільки тоді буде результат. А якщо приходиш додому, а у тебе повно сил та енергії, то гріш ціна такому тренуванню.
– Маєш зріст 185 сантиметрів, а вагу 91 кілограм. Широкі плечі, потужні м’язи… Як ти досяг спортивної гармонії?
– Я працюю на турніках, брусах, плаваю. Спеціальної їжі не вживаю, тільки природні харчі.
– Як у Лондоні годували?
– Мені дуже набридли британські страви. Коли приїхав додому, то перш за все насолоджувався українським борщем. Як я про це мріяв! До речі, з 24 липня я жодного разу не куштував перше блюдо. Тому їв домашній борщ поволі, розтягуючи задоволення.
– За рідними сумував?
– Ще й як! Кожного дня спілкувався по мобільному телефону, але це не те, коли вони поруч із тобою. У перші години приїзду додому у Сімферополь дочка Єлизавета не відпускала мене ні на мить.


– Коли завітаєш на Чернігівщину?
– Відпочину у Криму, бо дуже стомився, а вже потім поїду до Риботина.
– У Лівадійському палаці в Ялті від Президента України ти одержав нагороду. Яке було відчуття?
– Приємне. Мені Віктор Янукович вручив орден «За заслуги» ІІ ступеня, а я подарував йому боксерську рукавичку з автографом українських боксерів, які змагалися у Лондоні. Опісля з Президентом сфотографувався.
– Чи збираєшся переходити у професіональний бокс?
– Пропозиції були, але їх я поки що не розглядаю.
– Нових тобі спортивних досягнень.
– Спасибі. Постараюся й надалі гідно захищати спортивну честь рідної країни.

Віктор Береговий, "Деснянка вільна"

Регион: 
Украина
Ексклюзивне інтерв’ю з чемпіоном Олімпіади-2012 Олександром Усиком
Ексклюзивне інтерв’ю з чемпіоном Олімпіади-2012 Олександром Усиком
Ексклюзивне інтерв’ю з чемпіоном Олімпіади-2012 Олександром Усиком
Ексклюзивне інтерв’ю з чемпіоном Олімпіади-2012 Олександром Усиком
Ексклюзивне інтерв’ю з чемпіоном Олімпіади-2012 Олександром Усиком
Ексклюзивне інтерв’ю з чемпіоном Олімпіади-2012 Олександром Усиком
Ексклюзивне інтерв’ю з чемпіоном Олімпіади-2012 Олександром Усиком
Ексклюзивне інтерв’ю з чемпіоном Олімпіади-2012 Олександром Усиком