Інтерв’ю з головою Чернігівського окружного адміністративного суду Віталієм Добрянським


Інтерв’ю з головою Чернігівського окружного адміністративного суду Віталієм Добрянським

«Ваша честь» – офіційне звертання до судді, який веде процес. Звертання, котре несе особливе навантаження. І стосується воно поняття честі, що уособлює совість, справедливість, дух і букву закону, звичайну людську порядність. «Честь маю», – казали офіцери царської армії, котрі здебільшого її і мали. Нам би так!

Але честі без відповідальності не буває. Це те осердя, яке утримує духов­ну конструкцію людини, без чого її єство руйнується, дрібнішає і, зрештою, перетворюється на свій антипод. Думаю, звертання «Ваша честь» на адресу голови Чернігівського окружного адміністративного суду Віталія Добрянського звучить адекватно посаді, яку він обіймає.
Кілька штрихів біографії іменинника: Віталій Добрянський народився 16-го серпня далекого 1954-го року в Чернігові. Трудову діяльність в органах судової влади розпочав у 1971-му році, пройшовши шлях від діловода суду, секретаря судових засідань, судового виконавця, слідчого прокуратури і управління внутрішніх справ до голови суду. Із червня 1980-го року по травень 1988-го працював суддею Деснянського та Новозаводського районних у Чернігові судів, опісля 19-ти років очолював Деснянський райсуд.
Під керівництвом Віталія Віталійовича суд мав кращі показники роботи серед місцевих судів області. Віталій Добрянський брав активну участь у діяльності органів суддівського самоврядування, протягом шести років очолюючи раду суддів області, його обирали делегатом усіх з’їздів суддів України. У грудні 2006-го року Верховна Рада обрала його суддею Чернігівського окружного адміністративного суду, а Президент України у квітні наступного року призначив головою цього суду.

Віталій Добрянський починав фактично з нуля. Пошук приміщення, сучасна оргтехніка й офісне обладнання, автоматизована система обліку і розподілу справ, архів і юридична бібліотека, а найважливіше – кадрове забезпечення нової судової установи – ось результат п’ятирічних зусиль здібного організатора, котрий глибоко знає чинне законодавство, зважено оцінює політичну ситуацію, відстоює державницьку позицію.
Плідна праця на ниві правосуддя Віталія Добрянського не залишилася непоміченою. Як керівнику сучасного рівня, за вагомий внесок у розбудову правової держави, захист конституційних прав і свобод громадян, зміцнення законності і правопорядку Добрянському надано почесне звання заслуженого юриста України. Він кавалер ордена «За заслуги» ІІІ ступеня, медалей «За трудову відзнаку» і з нагоди 20-річчя незалежності України, почесних знаків Вищої ради юстиції «За видатний внесок у зміцнення судової влади», Вищого господарського суду України «Знак пошани», Вищого адміністративного суду «За вагомий внесок у розвиток правосуддя», Ради суддів адміністративних судів України, багатьма іншими відомчими нагородами і почесними грамотами обласної ради та облдержадміністрації.
За особистий вклад у справу відродження духовності, підвищення ролі церкви у житті суспільства і держави нагороджений орденом святого рівноапостольного князя Володимира ІІІ ступеня, а за важливий внесок у видавничу, церковно-літературну та письменницьку діяльність, поширення світлих ідеалів православ’я в суспільно-політичному житті України – орденом Нестора літописця. Він автор чудової документальної книги «Своя роль», тематика якої виходить за межі власної біографії.
З Віталієм Добрянським розмовляли незадовго до сьогоднішнього дня народження.
– Ваша честь, за п’ять років, що минули після прийняття Верховною Радою України Кодексу адміністративного судочинства, законодавець добрий десяток разів вносив у нього зміни. Якими напрямками, на Вашу думку, йтиме подальший розвиток правового поля в адміністративному судочинстві?
– Позиції Чернігівського окружного адміністративного суду я недавно оприлюднив у столиці. Для поліпшення якості та ефективності функціонування судочинства пропонуємо ввести особливий порядок фінансування діяльності судової гілки влади, аби забезпечити гарантії її незалежності при виконанні судочинства. Непокоїть також потреба у подальшому узгодженні Цивільного, Господарського й Адміністративного процесуальних кодексів щодо розмежування компетенції судів інших юрисдикцій і спеціалізованих судів, а також посилення відповідальності боржника за невиконання судового рішення.
Наприклад, у вирішенні земельних спорів, у яких є суб’єкт владних повноважень, скажімо, орган місцевого самоврядування чи райдержадміністрація. Оскільки спір про право на землю, господарські суди вважають його своєю юрисдикцією. Але ж, даруйте, це суто адміністративне правове поле. Інший приклад, який стосується податкової служби. Стягнення, які виконують державні податкові органи, проводять на підставі господарських договорів. Оскільки договір господарський, то й юрисдикція Господарського суду. Знову ж не так. Державна податкова служба і її органи на місцях – це фіскальний державний орган влади, який наділений всіма функціями і повноваженнями владного суб’єкта. Тому говорити, що цим має перейматися Господарський суд, означає покривити душею.
Адміністративна юстиція стосується тільки суб’єктів владних повноважень, тобто вирішує спори фізичної особи з органами влади, владних структур між собою, іншими словами ставить на місце нерадивих чиновників. Потрібно виробити і єдину правову позицію щодо розгляду однієї і тієї ж категорії адміністративних справ всіма ланками адмінсудів.
Не все гаразд і з фінансуванням. Адмі­ністративний суд фінансується гірше ніж, скажімо, Господарський, хоча за результатами роботи, здавалося б, мало бути навпаки. Сьогодні розпочалися виборчі перегони, а нам досі на це не виділили коштів. Скажу так: недостатньо фінансується судова гілка влади загалом, адміністративна – зокрема.
– Багато прожито, немало зроблено. Яка подія чи події найбільше потішили вас у житті?
– Звичайно ж, народження дітей – сина Дмитра, який працює адвокатом, і доньки Каті – помічника судді Господарського суду. Тобто формується династія. Це, що стосується особистого. А з погляду професійного порадувало присвоєння у 2003-му році почесного звання заслуженого юриста України та нагородження у 2009-му орденом «За заслуги» ІІІ ступеня.
– А що завдало найбільше прикрощів?
– Смерть найдорожчих для мене людей – батька і матері. Досі відчуваю присутність у моїй душі матері, яка не так давно відійшла за вічну межу.
Віталій Добрянський людина багатогранна. Діапазон інтересів Віталія Віталійовича вражає. На перше місце слід, очевидно, поставити захоплення футболом. Потім ідуть нумізматика і філателія, колекціонування старовини, фігурок слонів із країн далеких і близьких, де перебував любитель заморських подорожей. Причому маршрути він намагається обирати різні. Розширюючи свій кругозір, знайомитися з тамтешніми звичаями і побутом. А ще полюбляє бавитися з чарівними онучками, не проти виїхати на рибалку, провести час на свіжому повітрі.
У Добрянського вдало поєднуються дві складові його єства – творча і ділова. Батько щирий українець, мати росіянка зі знаменитого роду Чивіліхіних. Дядько Віталія –Володимир Чивіліхін видатний російський письменник і журналіст, лауреат державних премій СРСР і РСФСР, премії Ленінського комсомолу, про що він детально розповідає у книзі «Своя роль».
А сьогодні на робочому столі у Віталія Добрянського лежать вітальні листівки від голови Державної судової адміністрації Руслана Кирилюка, голови Вищого адміністративного суду України Ігоря Темкіжева, голови Вищої ради юстиції Володимира Колесниченка, голів апеляційних і окружних судів  України – Закарпаття, Запоріжжя, Житомира, Вінниці та інших реґіонів, від народних депутатів України, керівників обласних підприємств, організацій та установ, багатьох інших його прихильників.
Словом, людина шанована не лише в області. Очевидно, рід Добрянських походить від слова «добро». Хороше слово.

Петро Громовий, "Деснянка вільна"

Регион: 
Чернигов и область
Інтерв’ю з головою Чернігівського окружного адміністративного суду Віталієм Добрянським