У доброго господаря і півень несеться...


У доброго господаря і півень несеться...

Написала заголовок і подумала: скажуть люди, що не солідно. Не що-небудь, а колишній ДТСААФ. До чого тут якийсь півень? Його і близько немає у великому дворі Корюківського районного спортивно-технічного клубу Товариства Сприяння Оборони України. Зате добрий господар є. А у нас здавна таких людей шанують.

Корюківці звикли бачити Олександра Лашка в міліцейській формі. Погони на місці. Вигляд серйозний. Начальник  ДАІ – не жарт! Заступник найголов­нішого міліціонера в районі – теж... З честю відслужив. Минув час – пенсія та інша робота.
Стоїть Олександр Олександрович у робочому одязі, з незмінними вусами і бадьорим поглядом. Нічого дивного: в спортивно-технічному клубі – ремонт. Ніяких найманих працівників, ніяких спонсорів – усе своїми силами. Лашкова гарна сорочка й жилетка в кабінеті висять. А він із молотком та ще двоє хлопців з іншим «знаряддям».
У такі «хороми» не кожен би ліз. Нащо головний біль? Будівлі сто років, ще єврейська синагога тут була, маслозавод процвітав і ще, і ще... Запхали колись, за радянських часів, сюди райком ДТСААФ (Добровільного товариства сприяння армії, авіації і флоту) і заспокоїлися. Може, колись і збудували б щось нове. Але не все так просто.
Отже, треба працювати в старій хаті, бо нову ніхто не подарує. І трудилися люди! Хто у нас не знає Леоніда Суботу чи Надію Дуденко? Аси автомобільної справи. До них йшли вчитися і гартуватися.
Тепер настав час у старому гнізді наводити лад Олександру Лашку. Такі, як він, труднощів не боїться.
А він – людина сільська. Народився і виріс у Стопилці, що поблизу Сядриного і Рибинська. У матері з батьком їх п’ятеро. Ніхто в далекі краї не подався. Усі близенько. Якщо нагода, всі швиденько злітаються. І в дитинстві – чотири хлопці й одна дочка тракториста Лашка, ніби працьовиті мурашечки були. Сашко взагалі техніку любив. Траплялося, возять колгоспні шофери зерно з поля на тік, хлопець попросить, і сам за кермо сяде. Обережно їде, не летить, мов вітер. Хай бачать люди: Лашків їде! Хліб везе!
За двадцять років служби в міліції міг би такий будинок в Корюківці мати! А він до Сядриного приріс, бо ж рідна Стопилка поруч – уже ні бригади там, ні клубу... Отож, із Сядриного на роботу їздить – за 18 кілометрів. І ніколи не запізнюється.


Уже рік після міліції в спортивно-технічному клубі «воює», по-доброму кажучи. Всі кутки бачив, в усі щілини зазирнув і попросив свій невеликий колектив бути опорою. Сам засукав рукава й інші теж. Уже встигли перебудувати підсобні приміщення, оновити фасад, тепер капітально ремонтують класи. У дворі сохнуть дошки і шалівка. Будуть братися й за ремонт даху. Сходи на другий поверх не витримують критики.
Та хіба лише в Корюківці великий ремонт? У Семенівці теж, де є навчальні класи, де вчаться майбутні водії транспортних засобів і підвищують кваліфікацію, якщо можна так сказати, вже навчені.
Раніше в клубі кілька кімнат утримували орендарі, але до того дохазяйнувалися, що за кілька років не змогли пофарбувати навіть вікна. Тепер ці приміщення оновлять і будуть класи. Бажаючих учитися водити автомашини, легковики і вантажні, автобуси, все більше... Треба йти в ногу з часом!
Отже, ремонт украй потрібний. І технічне переоснащення теж. У роботі п’ять учбових легковиків, дві вантажівки ЗІЛ і ГАЗ, придбали автобус, на жаль, не новий, а який уже давно їздить нашими нелегкими шляхами. Навіть причіп для вантажного автомобіля є. Все згодиться!
– Раніше навчали переважно водіїв легковиків, – розповідає Олександр Лашко. – Тепер з’явився попит на водіїв автобусів, вантажівок. Прийшли люди – вивчили, перепідготували. А ще ж, вчимо і водіїв скутерів, мотоциклів.
Він детально розповідає про всі категорії водіїв автотранспортних засобів: А–С і А, В і С, А і Е. В клубі можна навчитися водити будь-який автотранспорт, якщо є бажання.
Навчає і сам керівник Олександр Лашко, і його попередник Леонід Субота. У Семенівці цю справу  підтримують Віталій Банний, Сергій Криушенко й Анатолій Дука.
Інструктори викладають теорію і  організовують практичні заняття. У класах побільшало нових комп’ютерів. Запрацювали й старі, майже безнадійні.
Щоб стати інструктором у спортивно-технічному клубі – замало добре знати і бути хорошим водієм. Треба ще отримати дозвіл-атестат обласного ДАІ. А там – суворі екзамени. Їх успішно склали Володимир Терещенко та Сергій Корінь.
– Я їх щодня благословляю в дорогу, на учбові маршрути, – усміхається Олександр Лашко. – А нині, бачите, ремонтуємо разом клас, підбиваємо стелю. І Володимир, і Сергій – гарні помічники в будівництві і в ремонті, надійні вчителі майбутніх шоферів.
Здається, це так просто: сидіти поруч із учнем-курсантом. Він за кермом, а ти тільки слідкуєш.
– Зовсім ні! – заперечують Володимир Терещенко і Сергій Корінь. – Не розслабляємося, завжди уважні. Учні є різні, та й ситуації на дорогах – теж. Дехто з водіїв навіть інколи намагається похизуватися перед початківцем. Курсант може розгубитися. Та поряд інструктор.
У клубі лише 9 працівників. Важко порахувати, скількох людей вони навчили водити транспортні засоби. Кажуть, що кожен другий житель району вміє їздити на машині, мотоциклі або скутері.
– Віра Руда – наша учениця? Наша! І Наталія Милейко. Андрій Мірошниченко – теж, – намагається назвати свої кадри Сергій Корінь і дивиться на колегу. – Зіб’юся! Багато.
До речі, кожен інструктор, як правило, ріс у сім’ї, де любили і знали техніку. А це – багато значить. Якщо з дитинства, то до кінця днів.
Кажуть, у Мені – спортивно-технічний клуб такого важливого товариства, що сприяє обороні України, розміщений майже в палаці. Але жителі Корюківки цим не переймаються. Дорожать тим, що мають. Місцевий патріотизм у роботі – рушійна сила...
Віддаю честь Олександру Лашку і його помічникам у робочому одязі.

Зоя Шматок, "Деснянка вільна"
Фото Віктора Пилипенка

Регион: 
Корюковский район
У доброго господаря і півень несеться...
У доброго господаря і півень несеться...
У доброго господаря і півень несеться...
У доброго господаря і півень несеться...
У доброго господаря і півень несеться...