Пальчикові батарейки: користь чи шкода?


Пальчикові батарейки: користь чи шкода?

Сьогодні швидко крокує вперед науково-технічний прогрес, але разом із його перевагами виникають і нові проблеми. Мабуть, у кожній оселі є кілька батарейок. Вони приводять в дію багато речей: дитячі іграшки, годинники, ліхтарики, пульти від телевізорів та мультимедійних пристроїв. Тобто приносять людині комфорт і користь.

Але рано чи пізно батарейка вичерпує свої ресурси і стає непридатною для роботи. І ми викидаємо її на смітник, навіть не замислюючись над тим, наскільки вона небезпечна. Не всім відомо, що одна пальчикова батарейка може забруднити шкідливими металами 20 квадратних метрів ґрунту або 400 літрів води. Це ніби бомба сповільненої дії, бо зі звичайних батарейок у ґрунт потрапляють цинк, марганець, кадмій, нікель, ртуть. Ними насичується повітря, яким ми дихаємо, продукти харчування.
 
За даними громадського руху «За право громадян на екологічну безпеку», нині в користуванні українців близько мільярда батарейок, що містять 9 тонн ртуті. Якщо така кількість цього небезпечного металу випарується, то може забруднити всі квартири і будинки в Україні.
 
Відомо також, що коли ртуть потрапляє до водних екосистем, то перетворюється на метилртуть, що є більш небезпечною і токсичною за своїм згубним впливом навіть у малих дозах. Наприклад, якщо згадана сполука потрапить до організму вагітної жінки, то через плацентарний бар’єр ця отрута впливатиме на плід. Така дитина від народження матиме проблеми, пов’язані із захворюваннями головного мозку та нервової системи.
На жаль, в Україні досі не розвинено систему збору й утилізації небезпечних відходів, до яких належать не лише використані батарейки, але й люмінесцентні лампи, які також містять ртуть. До речі, за утилізацію однієї такої лампи раніше потрібно було сплатити 2,64 грн, а тепер ця послуга коштує 6 грн. Тож чи кожен українець платитиме за цю переробку? Вигідніше відпрацьовані елементи викинути, зекономити кошти й забути. Нині створено громадську організацію «Вівабат», котра розробляє законопроект, що має вирішити проблему з утилізацією відпрацьованих батарейок у нашій державі.
 
У багатьох розвинутих країнах є програми з переробки батарейок на спеціальних заводах, але наша держава поки що не виділяє коштів для вирішення проблеми. Досягненням все-таки можна вважати поодинокі заходи зі збору відпрацьованих батарейок.
 
Одну із таких акцій організували в Харитонівській ЗОШ І-ІІ ст. Срібнянського району за ініціативи студента-практиканта Прилуцького гуманітарно-педагогічного коледжу ім. І. Франка Сергія Треуса. Протягом лютого учні зносили використані батарейки і складали до контейнера, встановленого біля дошки оголошень. Акція мала назву «Збережемо голубі артерії нашої планети!». До неї долучилися всі учні, без винятку. Спільними зусиллями було зібрано 280 бата­ре­йок (близько 4-х кілограмів): 
5-9 класи принесли 180 штук, а молодші школярі – 100. Рекордс­ме­на­ми за кількістю стали брати Андрій та Вадим Курінці, вони разом принесли 80 батарейок та отримали солодкі призи. Таку акцію проводять із вересня 2012 року в Прилуцькому коледжі.
 
Зібраний матеріал Сергій Треус передасть своєму викладачеві Юрію Скибі, а потім все це буде відправлено на утилізацію до Києва. Тож це стане своєрідним невеличким внеском у збереження екології нашої країни.
На сьогодні активісти «Вівабату» вже розробили систему збору батарейок, згідно з якою пункти прийому будуть розташовані по всій Україні і кожен зможе безкоштовно віддати цей продукт на утилізацію, справа – за державою. А поки що, на жаль, парадокс: хочеш позбутися непотребу – нікуди здати, а викинеш на смітник – завдаси шкоди не лише природі, а й собі. Залишається зберігати відпрацьовані батарейки вдома та чекати на дії влади щодо встановлення і функціонування пунктів прийому по всій Україні.
Леся МОРОЗ
Деснянка вільна №19-20 (422-423) 7 березня 2013
(Зліва направо): Андрій Курінець, Сергій Треус та Вадим Курінець
Регион: 
Сребнянский район
Пальчикові батарейки: користь чи шкода?