«У природи немає поганої погоди! І людей поганих не буває!» Під таким гаслом працюють Ічнянські листоноші


«У природи немає поганої погоди! І людей поганих не буває!» Під таким гаслом працюють Ічнянські листоноші

Саме під таким гаслом працюють листоноші відділення поштового зв’язку №3 Ічнянського цеху обслуговування споживачів №1 Прилуцького центру поштового зв’язку №3 Чернігівської дирекції УДППЗ «Укрпошта».

Професія листоноші важка, але й украй потрібна. На них чекають і в селі, і в місті старі і малі. Для всіх листоноші – бажані гості. Пенсії, свіжі газети, листи, навіть деякі продукти вони приносять мало не в кожен дім.
А найцікавіше, що листоношами працюють переважно жінки, незважаючи на те, що їхня робоча сумка іноді важить, як спорядження спецназівця, а це, буває, кілограмів із 40. Іноді двічі-тричі доводиться повертатися до поштового відділення, щоб поповнити запаси. Працюють і в лютий мороз, і в липневу спеку, і в осінню негоду.
Незважаючи на все це, вони віддають своїй професії життя.
Наприклад, 63-річна Ніна Горова вже 44 роки працює листоношею відразу після закінчення школи у рідній Щурівці. У її трудовій книжці один-єдиний запис. У той час, коли її однокласники складали вступні іспити, Ніна Семенівна захворіла і не змогла вступити до вищого навчального закладу. Тож пішла працювати. Вона з дитинства мріяла стати листоношею, тому і влаштувалася до Щурівського поштового відділення. За два роки вийшла заміж за ічнянця й перебралася до райцентру. Тут також почала працювати на пошті, де трудиться й понині.
– Мабуть, це моя доля – бути листоношею, – каже Ніна Семенівна. – Ще в дитинстві мені циганка ворожила й сказала: «Ти, Ніно, все життя з грошима будеш!» І, як виявилося, вона була права. Звичайно ж, чималих статків я не заробила, але все життя тримаю в руках великі гроші, щоправда, не власні. Усіх своїх «підопічних» знаю в обличчя, а більшість навіть поіменно. Вони – моя рідня.
Ніна Семенівна єдина із листонош в Ічні, що працює після виходу на пенсію. Каже, що в молодому колективі і сама почувається молодшою, а на хвороби не зважає. Навіть лікарняних через такі дрібниці, як застуда, біль у спині чи банальна аритмія, не бере.
– Я їм завжди кажу, що здоров’я – перш за все, – зазначає начальник Ічнян­ського ЦОС №1 Прилуцького ЦПЗ №3 Лідія Завгородня. – Але вони не слухають. Кажуть: «Як же це так? Я двічі чхнула, а через це люди не отримають листів та газет? Ні! Піду працювати!» Листоноші – наші бджілочки, без них і пошти не було б!
Ще один цінний кадр ічнянського ЦОС – 39-річна Олена Кубрак, яка працює листоношею 13 років і є рекордсменкою з передплати. На її дільниці люди передплачують понад тисячу примірників різноманітних видань.
Щодня вона проходить із велосипедом у руках, на якому висять важенні сумки, понад 17 кілометрів. Але ще жодного разу не поскаржилася на свою долю.
Раніше Олена була продавцем у закладах громадського харчування, а після декретної відпустки вирішила туди не повертатися. Натомість обрала професію листоноші. Спочатку заміняла тих, хто був у відпустках, але їй так сподобалися колектив та робота, що залишилася назавжди.
– У нас дуже весело, жодного дня без жартів, – сміється Олена. – Мені здається, що я більше не зміню професії. Та, окрім веселощів, трапляються і прикрощі: на мене постійно нападають собаки, як у американських фільмах. Без газового балончика обійтися неможливо.
Олену Кубрак знають мало не усі ічнянці, навіть районні чиновники відгукуються про неї як про листоношу всеукраїнського рівня.
– Якось під час передплатної кампанії, –пригадує Лідія Завгородня, – зустрів мене заступник голови державної адміністрації Віктор Семенець і каже: «Лідіє Миколаївно, ваша листоноша Олена Кубрак – просто диво», – Щодня, де б мене не побачила, нагадує, щоб я передплатив усі обласні газети. По кілька разів на день «дістає». А я за роботою забуваю. Та все одно вона мене впіймала і примусила оформити передплату».
– Така вже в мене робота – нагадувати про передплату усіх видань, – суворо констатувала Олена. – Буває, люди самі просять, а якщо ні, треба запропонувати. Іноді мене зустрічають люди із інших дільниць, просять оформити передплату.
Ось так день у день, із року в рік трудяться ічнянські листоноші. А найбільша для них винагорода – людська вдячність.

Віктор ТКАЧЕНКО
Фото автора

Деснянка вільна №18 (421) 2 березня 2013

Регион: 
Ичнянский район
«У природи немає поганої погоди! І людей поганих не буває!» Під таким гаслом працюють Ічнянські листоноші