Комп’ютер: що потрібно знати юзеру


Комп’ютер: що потрібно знати юзеру

Комп’ютери стали невід’ємною складовою прогресу сьогодення. Вони подарували нам доступ до океану інформації, здійснили революцію в галузі спілкуванні, зробили легкою ту роботу, що відбирала час та енергію. Разом з тим, користуючись перевагами, що дарують нам комп’ютери, варто пам’ятати та зважати на інший «бік медалі».
Не заперечуючи проти переваг цього технічного монстра, людство все більше стурбоване медичними наслідками контакту людина — комп’ютер. І якщо перебої в роботі ПК вирішуються, і найчастіше успішно, то проблеми, що виникають зі здоров’ям людського організму, вирішити набагато складніше.
Про деякі з них знають навіть люди необізнані. Що починають хворіти очі — зрозуміло. Що хворіє спина — теж зрозуміло. Ще можна припустити, що якийсь первісний монітор серйозно загрожує всякими випромінюваннями — аж до рентгенівського. Нібито й усе. Як з’ясувалося, зовсім ні. Вчені попереджають нас про інші загрози, котрі несе надто тісне спілкування з комп’ютером.
Синдром зап’ястного каналу
Далеко не всі знають, що «миші» небезпечні для здоров’я. Кисті, зап’ястя, передпліччя, плечі — все це через «мишу» може серйозно постраждати. Так званий зап’ястний синдром часто виникає через неправильне положення рук під час роботи на клавіатурі. Все частіше на нього хворіють не лише програмісти або веб—дизайнери, але й люди «некомп’ютерних» спеціальностей.
Суть синдрому — у виникненні неприємних відчуттів в області зап’ястя, долоні й пальців руки, що керує «мишею». Згодом з’являється ослаблення пальців, слабкість долоні, оніміння і важкість у руці. Канал, від якого синдром одержав свою назву, являє собою анатомічне утворення, сформоване сухожильними структурами. Через нього проходить дев’ять сухожиль м’язів кисті й серединний нерв, що бере вирішальну участь в «організації» чутливості й керуванні кистю. «Перегнувши» канал разом з нервом (канал — дуже вузьке утворення) шляхом укладання руки на «мишу» (кисть піднята) і залишаючись у такому положенні цілий день, користувач провокує виникнення згаданих розладів.
Комп’ютерна алергія
Нещодавно вчені оприлюднили дані про наявність зв’язку між появою алергії, головним болем, шкірною сверблячкою і роботою за комп’ютером. Дослідження, проведені групою вчених зі Швеції, показали, що при роботі комп’ютера в атмосферу виділяється трифенилфосфат, що входить до складу вогнестійкого матеріалу, який використовується для виливки корпусу моніторів.
При включеному моніторі пластик нагрівається, а речовина вивільнюється і потрапляє до організму, викликаючи алергічні реакції. Фахівці відзначили значне збільшення гранично допустимої концентрації трифенилфосфату в більш ніж половини протестованих моніторів.
Про пам’ять забувають
Лікарі б’ють тривогу. Серед їхніх пацієнтів збільшилася кількість скарг на порушення функцій пам’яті. Дослідження, проведені вченими однієї з японських клінік серед пацієнтів у віці від 20 до 35 років, показали, що сучасне покоління, виховане на всіляких пристроях «зовнішньої пам’яті», втрачає здатність запам’ятовувати нове, згадувати старе, а також виділяти з величезного обсягу інформації необхідні знання. На думку лікарів, така деградація «комп’ютерного покоління» пов’язана, насамперед, з поширенням різних органайзерів і аналогічних їм серверів в Інтернеті, куди можна внести абсолютно всю інформацію. Молоді люди, по—перше, відвикають тренувати власну пам’ять, тому що «зовнішня пам’ять» завжди під рукою, а по—друге, через практично необмежену ємність цих пристроїв втрачають здатність адекватно оцінювати, яка інформація їм дійсно необхідна, а без якої можна й обійтися.
Комп’ютерний зоровий синдром
Комп’ютерний зоровий синдром знайомий більш—менш практично всім користувачам ПК. Проявляється він у відчутті дискомфорту в області очей, різях, печінні, затуманенні зору. А також у головному болі, болі при рухах очей та ін. Адже зображення на екрані «несправжнє», а очі наші,  — такі ж, як у предків — зовсім не адаптовані до нових умов роботи з комп’ютерним зображенням. Екранне зображення відрізняється від природного тим, що воно само світиться, а не відображається; має значно менший контраст, що ще більше зменшується за рахунок зовнішнього освітлення; не безперервне, а складається з дискретних крапок — пікселей; мерехтливе (мигаюче), тобто крапки з визначеною частотою запалюються і гаснуть; не має чітких меж (як на папері). Якщо монітори на рідких кристалах сьогодні вважаються відносно безпечними, то монітори, випущені до 1997 року з діагоналлю в 14 дюймів, для очей справді небезпечні.

Марина РЯБУХА, лікар
з гігієни праці СЕС м. Чернігова
Газета "Чернігівські відомості",2 серпня 2012 року

vid.cn.ua
 

Комп’ютер: що потрібно знати юзеру